Новий Закон про страхування: ключові зміни, переформатування страхового ринку

Share this post on:

На початку 2024 року набрав чинності Закон України «Про страхування» (Закон № 1909-ІХ), який був прийнятий ще в листопаді 2021 року, замінивши собою Закон України «Про страхування» від 1996 року. Новий закон значно відрізняється від попереднього як за обсягом, так і за змістом, зосереджуючи увагу на забезпеченні фінансової стійкості, прозорості та етичності діяльності страховиків у відношенні до їхніх клієнтів (споживачів).

Переглянути запис

У цій статті ми детально розглянемо основні зміни в законодавчому регулюванні страхового ринку, пов’язані з введенням в дію Закону № 1909-ІХ, а також обговоримо проблеми, які виникають при його впровадженні.

Класи страхування замість видів страхування
З метою ліцензування страхової діяльності в новому законі введено 23 класи страхування, з яких 5 відносяться до страхування життя, на заміну понад 50 видів страхування, що діяли раніше.

З практичної точки зору, це спрощує роботу страховиків, які раніше мали розробляти правила страхування та отримувати окремі ліцензії для кожного виду страхування, за яким вони надавали послуги. Перехід на меншу кількість класів знижує регуляторний тиск на страхові компанії. Наприклад, деякі класи охоплюють до 12 видів страхування, що дозволяє замість отримання 12 окремих ліцензій обмежитись однією.

Пункт 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1909-ІХ визначає співвідношення між класами і видами страхування, що сприяє плавному переходу до нового законодавства.

Страхові компанії мають можливість змінювати обсяг ліцензії в межах певного класу, додаючи або вилучаючи окремі ризики, що входять до цього класу.

Характеристики, класифікаційні ознаки класів страхування, особливості діяльності зі страхування та укладання договорів визначені відповідним положенням, затвердженим Постановою Правління Національного Банку України (НБУ) від 25.12.2023 № 182. У цьому положенні, зокрема, надано деталізований перелік ризиків для кожного класу страхування, встановлено процедуру переходу від видів страхування до класів та переоформлення чинних ліцензій, а також викладено вимоги до укладання і виконання договорів страхування залежно від групи класів.

Зміни до умов діяльності страховиків-нерезидентів на території України
Законодавець дещо змінив умови для діяльності страховиків-нерезидентів в Україні порівняно з попереднім законодавством. Ось як це відбулося:

Раніше для страховиків-нерезидентів було обов’язковим, щоб держава їх реєстрації брала участь у міжнародному співробітництві щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а також співпрацювала з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Тепер головним критерієм є відсутність застережень з боку міжнародних організацій щодо виконання цією державою міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення.

Також страховики-нерезиденти з держав, що здійснюють збройну агресію проти України (наприклад, Російська Федерація та Республіка Білорусь), не мають права вести діяльність на території України.

Вимогу про обов’язковість наявності підписаного меморандуму (угоди) про обмін інформацією між наглядовими органами країни реєстрації страховика-нерезидента та Уповноваженим органом України було скасовано.

Крім того, відкривати філії на території України можуть лише ті страховики-нерезиденти, які зареєстровані в державах-членах Світової організації торгівлі (СОТ), якщо законодавство такої держави не містить норм, які за оцінками НБУ, можуть перешкоджати взаємодії з наглядовими органами або здійсненню наглядових повноважень НБУ щодо таких філій.

Закон № 1909-ІХ також передбачає, що перелік вимог до страховиків-нерезидентів може бути доповнений НБУ, тобто він не є вичерпним.

Скорочення обов’язкових класів/видів страхування
З набранням чинності новим Законом значна частина раніше обов’язкових видів страхування стала добровільною. Зокрема, це стосується страхування життя та здоров’я працівників на підприємствах з підвищеним рівнем небезпеки, таких як заклади психіатричної допомоги, уранові об’єкти, теплогенеруючі енергетичні установки, та для фахівців у сфері протимінної діяльності.

Однак, новий закон запроваджує обов’язковість страхування шкоди, завданої життю та здоров’ю фізичних осіб, навколишньому середовищу та майну під час перевезення небезпечних вантажів. Також обов’язковим стає страхування ризиків, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями (пожежі, аварії) на об’єктах підвищеної небезпеки, а також аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Посилення вимог до платоспроможності страхових компаній
Згідно з новим законом, платоспроможність страховика забезпечується через дотримання встановлених вимог до капіталу платоспроможності та мінімального капіталу. Ці вимоги розраховуються за базовим або спрощеним підходом, залежно від обсягу діяльності страхової компанії. Оцінка та розрахунок показників платоспроможності здійснюється щорічно, а порядок їх визначення встановлюється Національним банком України (НБУ).

Протягом перших трьох років з моменту набрання чинності новим законодавством всі страхові компанії мають право проводити оцінку платоспроможності за спрощеним підходом.

Раніше мінімальний статутний капітал був зафіксований на рівні 10 млн євро для страхових компаній, що займаються страхуванням життя, і 1 млн євро для інших страховиків. За новим законом ці суми можуть варіюватися залежно від обраного підходу.

Зокрема, за базовим підходом мінімальний статутний капітал становить:

48 млн гривень (приблизно 1,2 млн євро) для страховиків, які мають ліцензію на страхування життя, право на діяльність з вхідного перестрахування, ліцензії на страхування наземного транспорту, повітряних і водних суден, страхування кредитів та порук.

32 млн гривень (приблизно 800 тис. євро) для страховиків, які займаються прямим страхуванням за іншими класами, крім страхування життя.

Регулярний перегляд капіталу та спрощений підхід
Суми мінімального статутного капіталу, визначені за базовим підходом (32 або 48 млн гривень), підлягають перегляду Національним банком України (НБУ) кожні п’ять років.

За спрощеним підходом мінімальний статутний капітал для страховиків визначається на основі більшої з двох величин:

Третина від капіталу платоспроможності, розрахованого за спрощеним підходом.
Мінімальне абсолютне значення статутного капіталу за базовим підходом (32 або 48 млн гривень).
У своїй публікації НБУ зазначив, що мінімальний капітал розраховується з метою забезпечення покриття неочікуваних збитків від ризиків, які страховик бере на себе в процесі діяльності, протягом наступних 12 місяців, враховуючи ймовірність їх настання.

Вимоги до капіталу платоспроможності (SCR) розраховуються, виходячи з припущення про вищу ймовірність реалізації ризиків порівняно з вимогами до мінімального капіталу (MCR). Нові вимоги до капіталу будуть впроваджуватися поступово.

Додаткові вимоги до капіталу
У межах наглядової функції НБУ має право встановлювати додаткові вимоги до капіталу платоспроможності, якщо:

Показники діяльності страховика суттєво відхиляються від припущень, на яких базується розрахунок капіталу.
Система корпоративного управління, управління ризиками, аудит чи комплаєнс не відповідають законодавчим вимогам.
Страховик стикається із суттєвими ризиками, які не були враховані при розрахунку капіталу платоспроможності.

Посилення організаційних вимог до страхових компаній
Новий закон не лише оновив правила щодо платоспроможності та мінімального статутного капіталу страховиків, але й запровадив нові вимоги до керівництва та структури власності страхових компаній.

Вимоги до керівництва та структури власності:

Відтепер страхові компанії зобов’язані оприлюднювати свою структуру власності та інформувати про будь-які зміни в ній.
Набуття істотної участі або її збільшення у страховій компанії юридичними або фізичними особами потребує обов’язкового погодження з НБУ, який оцінюватиме ділову репутацію та/або фінансовий стан цих осіб.
Закон чітко визначає порядок та інструкції для виконання цих вимог.
Вимоги до корпоративного управління:

НБУ погоджуватиме призначення керівників та осіб, відповідальних за ключові функції, при цьому оцінюватиметься їхня професійна компетенція та ділова репутація.
Запроваджується диференційований підхід: чим більша компанія, тим суворіші вимоги до органів управління.
Для підвищення прозорості діяльності НБУ прийняв Постанову № 194 від 27.12.2023, яка затверджує “Положення про вимоги до системи управління страховика”. Це положення передбачає, зокрема, оцінку колективної придатності та ефективності управління ради та виконавчого органу страховика.
Регламентація ключових функцій:

Закон детально описує структуру системи виконання ключових функцій, таких як управління ризиками, дотримання норм (комплаєнс), актуарна функція та функція внутрішнього аудиту.
Встановлюються вимоги до діяльності осіб та органів, відповідальних за ці ключові функції.
Планування діяльності:

Кожна юридична особа, яка планує займатися страховою діяльністю, повинна розробити та подати до НБУ план діяльності на наступні три календарні роки.

Врегулювання процедури виходу страхової компанії з ринку
Закон № 1909-ІХ передбачає чіткі способи, умови та порядок припинення діяльності страхової компанії на ринку, що можуть здійснюватися як добровільно, так і примусово.

  1. Добровільний вихід з ринку
    Страхова компанія може прийняти рішення про вихід з ринку з власної ініціативи, обравши один із таких способів:

Реорганізація страховика:

Включає зміну організаційно-правової форми, об’єднання з іншими страховиками або інші форми реорганізації, які не потребують збереження ліцензії на страхову діяльність.
Ліквідація страховика:

Включає повне припинення діяльності компанії з подальшим розподілом її активів та виконанням зобов’язань перед кредиторами та застрахованими особами.
Передача страхового портфеля:

Страховик може передати всі свої діючі договори іншій страховій компанії, що має ліцензію, з метою припинення власної страхової діяльності.
Виконання страхового портфеля:

У разі закінчення терміну дії всіх договорів страхування страховик може припинити свою діяльність після виконання всіх зобов’язань.
Усі ці процедури передбачають затвердження керівництвом страхової компанії відповідного плану, погодження його з НБУ та подальше анулювання ліцензії після виконання плану виходу з ринку.

  1. Примусовий вихід з ринку
    Примусовий вихід з ринку може бути ініційований НБУ з наступними наслідками:

Анулювання ліцензії:

НБУ може анулювати ліцензію страховика з різних підстав, крім віднесення до категорії неплатоспроможних. Якщо компанія має незавершені зобов’язання за договорами страхування (перестрахування), НБУ може призначити тимчасову адміністрацію для захисту прав клієнтів. Подальше рішення про ліквідацію страховика приймає суд, а його реалізацією займається призначений арбітражний керуючий.
Визнання страховика неплатоспроможним:

Якщо НБУ відносить страховика до категорії неплатоспроможних, воно звертається до господарського суду із заявою про банкрутство. Протягом місяця суд розглядає справу і вводить процедуру розпорядження майном та ліквідації компанії. Для цих цілей призначається арбітражний керуючий, який виконує функції розпорядника та ліквідатора.
Ці нові положення забезпечують впорядковану та прозору процедуру виходу страхової компанії з ринку, що сприяє захисту прав клієнтів та стабільності страхового ринку України.

Врегулювання діяльності страхових посередників
З метою захисту прав та інтересів учасників страхових відносин, новий закон запровадив низку нововведень щодо діяльності страхових посередників:

Вимоги до професійної кваліфікації та ділової репутації:

Закон встановлює чіткі вимоги до професійної кваліфікації, ділової репутації та досвіду страхових посередників. Це має забезпечити високий рівень надання послуг у сфері страхування.
Обов’язкова інформація для клієнтів:

Страхові посередники зобов’язані надавати клієнтам розгорнутий та чіткий перелік відомостей перед укладенням договору страхування. Це включає всі важливі деталі, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення щодо страхування.
Страхування відповідальності посередників:

Страхові посередники, які отримують страхові та/або перестрахові премії, а також здійснюють виплати від клієнтів, страховиків або перестраховиків, зобов’язані мати страхування відповідальності. Це покликано забезпечити захист клієнтів у випадку неправомірних дій або неналежного виконання посередницьких функцій.
Окремі рахунки для фінансових операцій:

Посередники, які здійснюють фінансові операції за договорами страхування та перестрахування, повинні мати окремі поточні рахунки для господарської діяльності та спеціальні рахунки для страхових виплат. Спеціальні рахунки мають режим використання, який захищає їх від арешту, що забезпечує надійність та безперервність страхових виплат.
Ці нововведення спрямовані на підвищення прозорості та надійності діяльності страхових посередників, що має позитивно вплинути на захист прав споживачів страхових послуг.

Встановлення форм контролю та нагляду НБУ за страховим ринком
Новий закон вперше закріпив перелік наглядових дій, які НБУ може застосовувати для моніторингу та контролю страхового ринку, зокрема для виявлення, попередження та усунення ризиків для платоспроможності страховиків.

Інспекційні перевірки:

НБУ має право проводити інспекційні перевірки страховиків для оцінки їхньої фінансової стабільності та відповідності вимогам законодавства.
Коригувальні заходи:

НБУ може надавати рекомендації страховикам щодо вчинення певних дій або утримання від них. Такі заходи можуть бути застосовані до необмеженого кола страховиків для виправлення виявлених недоліків.
Заходи раннього втручання:

До таких заходів належать вимоги щодо надання додаткової інформації, підвищення частоти подання фінансової звітності, а також обмеження на здійснення певних операцій. Це дозволяє НБУ оперативно реагувати на можливі загрози для платоспроможності страховиків.
Заходи впливу:

У разі серйозних порушень НБУ має право відносити страховика до категорії неплатоспроможних, анулювати його ліцензію, ініціювати ліквідацію компанії, накладати штрафи або забороняти укладення нових договорів страхування.
Закон чітко визначає умови, порядок та особливості застосування кожного з цих заходів.

Виявлення ризиків самим страховиком:
Якщо страховик самостійно виявить ризики для своєї платоспроможності під час здійснення діяльності або внутрішнього аудиту, він зобов’язаний повідомити про це НБУ. Після цього страховик має розробити план відновлення діяльності або план фінансування, який також потребує погодження НБУ.
НБУ буде здійснювати нагляд за виконанням цих планів, включаючи їх погодження, продовження, а також отримання звітів про виконання.
Ці нововведення посилюють контроль та нагляд за страховим ринком, що сприяє більшій стабільності та захисту інтересів клієнтів страхових компаній.

Регулювання процедури банкрутства страхових компаній

Згідно з розділом «Прикінцеві та перехідні положення» нового Закону, внесено ряд змін до Кодексу України з процедур банкрутства.

По-перше, заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство страховика тепер може подати тільки: а) ліквідатор страховика, призначений судом за заявою НБУ, від імені страховика, якщо ліквідатор виявить недостатність майна для задоволення вимог кредиторів; або б) НБУ у випадку визнання страхової компанії неспроможною і анулювання її ліцензії. Кредитори та інші органи більше не мають права ініціювати банкрутство страхової компанії.

По-друге, закон визначає конкретні умови, за яких НБУ зобов’язаний визнати страховика неплатоспроможним та протягом одного місяця подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. Наприклад, це може статися у разі неможливості виконати вимоги до мінімального капіталу протягом 90 днів після виявлення порушення.

По-третє, нововведенням є те, що страхові компанії, визнані НБУ неплатоспроможними, не матимуть можливості відновити свою діяльність. Зокрема:

Санація не застосовується до страховиків до або після відкриття провадження у справі про банкрутство;
Процедура ліквідації страховика не може бути зупинена чи припинена, навіть якщо індивідуальні акти НБУ, на підставі яких вона була розпочата, визнаються незаконними і скасовуються.

Новий закон про страхування почав діяти через два роки після його ухвалення, що дало учасникам страхового ринку та державним органам достатньо часу для підготовки необхідних підзаконних актів та адаптації своєї діяльності до нових вимог.

Варто зазначити, що оновлене законодавство передбачає додатковий перехідний період до 30 червня 2024 року, протягом якого страхові компанії повинні привести свою діяльність у відповідність до вимог Закону № 1909-ІХ.

Основна відповідальність за приведення нормативно-правових актів у відповідність до цього закону та забезпечення прийняття необхідних актів для його реалізації до початку його дії покладається на Національний банк України як регулятора ринку і Кабінет Міністрів України.

Проте, слід відзначити, що не всі державні органи встигли розробити підзаконні акти для впровадження нового закону та адаптувати діючі підзаконні акти до нових вимог.

На кінець лютого 2024 року НБУ повідомив, що завершив розробку і затвердження основних нормативно-правових актів з регулювання фінансових послуг відповідно до нових законів, включаючи Закон України «Про страхування». Регулятор надав перелік актів, прийнятих для реалізації нового закону, серед яких – положення про характеристики і класифікаційні ознаки страхових класів, вимоги до системи управління страховиками, авторизацію осіб для актуарної діяльності, правила добровільного виходу з ринку страховиків і передачу страхових портфелів, а також вимоги до платоспроможності та інвестиційної діяльності страховиків.

Також НБУ скасував ряд застарілих нормативно-правових актів і актів Нацкомфінпослуг, а також вніс зміни до діючих підзаконних актів.

Згідно з розділом «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1909-ІХ, до січня 2024 року уряд мав прийняти близько 35 документів, зокрема, щодо порядку і умов страхування окремих класів.

На даний момент опубліковані тільки два документи, які отримали погодження та затвердження (страхування відповідальності осіб за об’єкти підвищеної небезпеки; страхування цивільної авіації).

Деякі акти, зокрема акти Міндовкілля, ще обговорюються та погоджуються з відповідними органами. Наприклад, це стосується порядку та умов страхування шкоди об’єктам природно-заповідного фонду і страхування майнових ризиків при розробці нафтогазових родовищ.

Таким чином, більшість підзаконних актів, що мали регулювати страхування окремих класів з 1 січня 2024 року, ще не затверджені, а ряд документів, що діяли за попереднім законом, вже скасовані.

Внаслідок цього страховий ринок опинився в ситуації регуляторної невизначеності, що може негативно позначитися на страхових компаніях і їх клієнтах. Сподіваємось, що найближчим часом державні органи виконають свої завдання щодо розробки вторинного законодавства для імплементації нового закону, і учасники страхового ринку отримають додатковий час для адаптації до нових вимог.

Share this post on:
0 0 голосів
Рейтинг
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x